Звернення еко-НУО до Президента та Прем’єр-Міністра України з приводу неприпустимості подальшого ігнорування вимог сталого розвитку у державній політиці Друк
Четвер, 12 березня 2015, 13:49

Громадські екологічні організації, які багато років відстоюють перехід України на засади сталого розвитку, звернулися до Президента та Прем’єр-міністра України із закликом припинити ігнорувати  вимоги сталого розвитку у державній політиці.

 

                                                                                  Президентові України

                                                                                  Порошенку П.О.

вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220

 

Прем'єр-міністрові України

Яценюку А.П.

вул. Грушевського, 12/2, 01008, м. Київ,

Кабінет Міністрів України

 

 

Шановні Петре Олексійовичу та Арсенію Петровичу!

 

Ми, представники екологічної експертної спільноти, звертаємося до Вас, очільників влади, яку ми обирали, отже, від якої маємо право вимагати підзвітності та пояснень дій щодо ефективності державної політики.

На нашу думку, 2015 рік ознаменувався суцільною вульгаризацією поняття «сталий розвиток» в українському суспільстві та розчиненням його визначення, яке було затверджено міжнародною спільнотою ще у 1987 році (http://en.wikipedia.org/wiki/Our_Common_Future). Суть полягає в тому, що разом з двома — економічною та соціальною — екологічна складова має бути рівноцінною і збалансованою у політиці розвитку. На цих трьох стовпах — трьох, а не двох — і тримається добробут нинішніх, а тим більше майбутніх поколінь.

Так, у січні поточного року, Президент України схвалив так звану Стратегію сталого розвитку 2020, яка могла б стати непоганою програмою реформ, проте, екологічна складова сталого розвитку в ній цілковито проігнорована, а йдеться як завжди, тільки про економічну та соціальну складові. Це означає, що запропонована політика не може бути ефективною у довгостроковому вимірі. Це також означає, що експерти, які працювали над проектом документа, не знайомі з Порядком денним на 21 сторіччя, який окреслив в 1992 для всіх країн-членів ООН шлях сталого розвитку (http://en.wikipedia.org/wiki/Agenda_21), що ґрунтується на наскрізності екологічної політики.                                                   

Очевидно, проблема не лише в неправильному розумінні поняття «сталий розвиток» авторами Указу Президента. Інтелектуальна еліта України теж виявляє вражаючий брак розуміння справжнього значення цього поняття. Так, щойно запропонований Несторівською групою ентузіастів для обговорення концептуальний документ — «Договір гідності заради сталого розвитку» (див http://img.pravda.com.ua/files/2/3/235dd08-strategic-vision-nestorgroup-final-pdf.pdf), правильно згадує про соціальні аспекти нового суспільного договору та виклики сучасного врядування, проте продовжує залишати природний капітал в екстерналіях. Платформа «Нова Країна», яка представляла колективну візію нового суспільства ще наприкінці квітня минулого року (http://www.slideshare.net/ukrrepublicanclub/1704-33672593), хоча не називала напрацьований документ «сталим розвитком», набагато глибше опрацювала розділ «екологія та природа», проте, охорона довкілля полишається і там тільки одним з cекторів державного управління.

В усіх цих ініціативах та офіційних рішеннях вражає не тільки ігнорування численних документів ООН зі сталого розвитку, прийнятих за останні тридцять років, включаючи Цілі розвитку тисячоліття (спливають цього року, http://en.wikipedia.org/wiki/Millennium_Development_Goals), але, перш за все, ігнорування прямої вимоги ЄС щодо обов'язкової інтеграції екологічної складової до стратегії розвитку України, закріпленої в Угоді про асоціацію. Такий глибоко нефаховий підхід суттєво підриває авторитет України на міжнародній арені та закриває можливості для справжніх, а не прикритим модним терміном реформ.

Вже більше двох десятиліть екологічна громадськість домагається, щоб Україна впровадила в державну політику принципи сталого розвитку, як це передбачено документами ООН, до яких ми приєдналися. На жаль, увесь цей час очільники держави не демонстрували жодної політичної волі до цього, а численні проекти стратегії сталого розвитку, розроблені громадськими та науковими експертами, були проігноровані і забуті. Всі наші ініціативи щодо адекватного сприйняття та належної пріоритезації та інтеграції екологічної складової до політики розвитку країни та окремих галузей економіки були зведені нанівець режимом, який прагнув за копійки видобувати та продавати за кордон природні багатства України.

Але ж, після Революції Гідності, вже настав час публічно та офіційно визнати, що природні скарби України, які належать не так нам, як позичені нами у наших нащадків, насправді рано чи пізно вичерпаються. Якщо ми, разом з нашими олігархами споживемо усі природні ресурси (надра, ліси, річки, землі) заради власної вигоди, у наших нащадків просто не буде майбутнього.

Зрозуміло, що без використання природних ресурсів, технічний та економічний прогрес неможливий. Однак саме в сталому використанні природних ресурсів полягає суть сталого розвитку, оскільки в ньому збалансовані всі три складові розвитку — економічна, соціальна та екологічна. Проте з обурливою впертістю очільники нашої влади, яка, нібито, тепер значно демократичніша і освіченіша, продовжують ігнорувати фундаментальні засади сталого розвитку. Відсутнє розуміння того, що країна не може претендувати на статус цивілізованої, якщо в ХХІ сторіччі вона свідомо чи несвідомо планує екоцид, тобто, економічне зростання за рахунок знищення власних природних ресурсів.

Враховуючи вищенаведене, ми вимагаємо переглянути затверджену Стратегію сталого розвитку 2020 з метою забезпечення відповідності назви змісту, тобто закріплення в ній принципу інтеграції екологічної складової в усі сфери державної політики, з передбаченням відповідних міжсекторальних інституційних механізмів.

Зі свого боку ми пропонуємо свої експертні послуги і готові долучитися до роботи в будь-яких дорадчих структурах, які сприятимуть справжньому сталому розвиткові України.

Ганна Голубовська-Онісімова, Зоряна Міщук, ВЕГО «МАМА-86»

Андрій Демиденко, Глобальне водне партнерство – Україна

Анна Цвєткова, ВЕГО «МАМА-86», Глобальне водне партнерство – Україна

Олена Кравченко, Ганна Хомечко, МБО «Екологія-Право-Людина»

Тамара Малькова, Інформаційний центр «Зелене Досьє»

Вікторія Малярчук, Інформаційний портал «Екобезпека»

Віктор Мельничук, ВГО «Національний екологічний центр України»

Юлія Тернова, «Еколого-культурний центр ім.В.М.Гонтаренка»

Анатолій Жуков, Біляївська районна громадська екологічна організація «Дельта»

Сергей Шапаренко, Екологічна група «Печеніги»

Олександр Степаненко, Чортківська районна громадська організація «Екологічно-гуманітарне об’єднання Зелений Світ»

Наталія Чоловська, Львівська міська громадська організація «Екотерра»

Галина Проців, Екологічний клуб «Край»

Андрій Мартишко, Громадська організація «Зелений простір»

Олег Сидорчук, Громадська організація «МЕЖА»

Ірина Вихристюк, Татарбунарська районна громадська екологічна організація «Відродження»

Ірина Бондаренко, Громадська організація «Асоціація велосипедистів Києва»

Михайло Михалко, Громадська природоохоронна організація «Спілка Порятунку Голосієва»

Едуард Ключко, Дніпропетровське обласне товариство німців «Відергебурт»

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Головна Екологізація Новини Звернення еко-НУО до Президента та Прем’єр-Міністра України з приводу неприпустимості подальшого ігнорування вимог сталого розвитку у державній політиці
Google+